У полоні стереотипів: чому рекрутери можуть не найняти кращого співробітника

Дослідження показують, що при наймі співробітників рекрутери часто керуються поширеними забобонами.

На основі цих забобонів одним кандидатам відмовляють, а інших приймають на посаду. При цьому частина

стереотипів не має під собою серйозних підстав.

 

Які вони і чому ними не варто керуватися?

 

Гендерні стереотипи. Як не дивно, але при підборі кандидатів на керівні посади вони дотепер найчастіші.

На сьогодні статистика невблаганна: лише невелика частина жінок досягає успіху в кар’єрному зростанні.

При цьому жінкам доводиться долати як опір упереджень чоловіків, так і стереотипи колег своєї статі.

Адже 83%  опитаних в Східній Європі жінок-не керівників хотіли б бачити своїм начальником чоловіка.

 

Насправді така патріархальна установка не приносить бізнесу користі. Європейські компанії, де керували

тільки чоловіки, в 2016 році отримали прибутку на $ 665 млн. менше, ніж підприємства, де

керівництво було змішаним.

 

«До 35 років. Досвід не такий важливий». Чи бачили ви голлівудський фільм «Стажер»

з Робертом де Ніро в головній ролі? Історія 72-річного колишнього фін. директора, який йде працювати стажером

до молодіжного магазину взуття – це історія успіху компанії, якій у великій мірі сприяє старший і

досвідчений співробітник.

 

В Україні ж, на думку багатьох ТОП-ів бізнесу, співробітник втрачає якість своєї роботи задовго до

пенсійного віку. Багато компаній намагаються не брати на роботу співробітників, яким за сорок.

За опитуванням HeadHunter, в 2016 році бізнес прийняв до штату лише 2% претендентів віку 40-45 років.

Серед тих, хто був прийнятий на роботу, 80% фахівців були віком 25-35 років.

 

Причина часто в тому, що молоді співробітники і самі ТОП-и побоюються більш досвідченого старшого

співробітника, його контролю, повчань, бояться, що він буде помічати їхні помилки.

 

При цьому, згідно досліджень, співробітники старше сорока років якраз ґрунтовніші, відповідальніші,

психологічно стійкіші та пунктуальніші. І також, повторимо, вони дійсно досвідченіші в своїй справі.

 

«Досвід і тільки досвід». Роботодавці часто вимагають від претендента обов’язковий 3-5 річний

безперервний досвід роботи на подібній посаді. Передбачається, що вже готовий фахівець не має потреби

в навчанні та відразу принесе компанії прибуток. Досвід, зрозуміло, важливий, але впадати в іншу крайність

і абсолютизувати його, як демонструють опитування, не варто.

 

Стаж співробітника не завжди приносить помітний прибуток компанії, а багатьох професійних кандидатів

викреслюють зі списків у гонитві за «стажем». Частіше за все важливі не роки досвіду, а свіжий погляд на

справу, то, на якому рівні людина виконувала завдання, як часто впроваджувала нововведення. Чи

оптимально спеціаліст володіє сучасними методами? Чи схильний він експериментувати?

 

Діти – це тягар. Сучасний керівник у Східній Європі іноді ставить своїх співробітників перед вибором:

професійне зростання або сім’я, діти. Дані всесвітнього дослідження PwC свідчать: 42% прекрасної статі

вже переконані, що діти мимоволі заважають їхній кар’єрі.

 

48% опитаних мам заявили, що після відпустки по догляду за дитиною вони виконували другорядну

роботу, їх виключали з важливих проектів.

 

Тим часом, стереотип «сім’я шкодить роботі» нічим не виправданий. Керівник великої європейської компанії,

яка брала участь в програмі надання робочих місць молодим мамам, заявив, що жінки, які вийшли

з декрету, активно прагнуть зарекомендувати себе як хороші фахівці. Вони менше вимагали до себе уваги

і менше зверталися за допомогою до колег, ніж досвідчені співробітники в компанії або інші новачки.

Більш того, вони доброзичливіші до колег, рідше провокують конфлікти і частіше готові безоплатно

консультувати їх, ніж ті, хто працював в компанії кілька років безперервно.

 

Трапляється, що сімейні чоловіки теж відчувають дискомфорт на роботі, коли їхні особисті інтереси

конфліктують з інтересами роботодавця. Їх запевняють, що їхній внесок в до родини тільки матеріальний,

а приділяти час дітям – завдання жінок.

 

При цьому те ж дослідження PwC показує, що сімейні співробітники «осідліші», менш схильні

змінювати роботу, менше піддаються емоціям при спілкуванні з керівництвом. Для них причини зміни

компанії  мають бути дійсно вагомими.

 

Сімейні люди рідше можуть несподівано виїхати до іншого міста або навіть країни. Вони лояльніші стосовно

компанії та більш намагаються зберегти роботу.